What every PM should ask before taking the project

February 11, 2013 Leave a comment


unanswered-questions-about-purpose-of-blog

Sometimes while taking a new IT project we may be so excited by a new challenge that we forget to ask some simple questions. And as the practice shows, having those questions unanswered leads to huge problems later

The easiest way is to tackle the problem is to have at least a checklist of basic questions you should ask first. Here are 3 most important ones:

  1. What are the expectations from me as a project manager? (sometimes sponsors/managers ma
    y expect that PM will do sales and presentations, etc.)
  2. What is Scope of Work (scope, milestones, deliverables, cost, stakeholders, etc.) This is quite important to understand all the details of SoW
  3. What kind of reporting and communication would be good for customers. (Very often, people just want to know what happens and having reports they can influence on the project flow and be part of the team)

If you don’t have the answers for those 3 simple questions, please find out the answers by yourself.

If you can not find the answers, you are on the right way……. to fail.

Measure your team productivity

December 29, 2012 Leave a comment

Dream team

What is the productive team in IT ?
I believe, that if your team is productive, this means that you bring a value continuously on a high quality level.

Everyday I ask myself if our team is as productive as possible.
Maybe we are, but maybe not. Sometimes we miss deadlines, sometimes we have bugs, but we still do a good job and produce a lot of valuable features.

The best way to estimate something is to measure.
How to measure the productivity ?

Lines of code per day? – not very reliable measure (frameworks, different languages, etc.)
Story points per day? (very relative measure, which is different from team to team)
Functional points – it’s nightmare to estimate them😦
However why not just record a time you are spending for developing a new features, fixing bugs, testing and managing activilies (in case of ordinary software development project).
OK. So after some time we have got a statistics. This is nice, you have got some measure, which is quite objective.
According to Steve McConnell, reworking defective requirements, design, and code typically consumes 40 to 50 percent of the total cost of software development.

In our case we have got:
50% development
20% bug fixing
20% testing
10% management

Based on this, I would say that our team is quite productive. Our projects are less buggy than average and we spend 70-80% of our time for delivering new functionality.

I think this is a quite simple, quick and reliable way to understand if you perform well. However it may not work for your team.
So let’s define some criteria for the project:
1. 5-7 team members
2. It’s new product development or few features for existing product (not support)

Now we see that we are quite productive. What else we can do here?

We can outline what factors are important for the productive team.

I will write about this later.

Disable Demo mode on GPS Garmin Nuvi 50 (Poor UI and nice support)

October 9, 2012 8 comments

Recently I have got a present – GPS Unit Garmin Nuvi 50. The issue was that I could not get it working . It said GPS is OFF. Googling on the message or on DEMO MODE did not helped.
I have not found the option how to disable Demo mode on UI as well.
In Ukraine there is no Garmin support😦
So I called to US support and after 15 min of waiting on the line and 5 min talking to support I finally got it working.

So here are the steps:
1. At home screen, go to the Settings->
2. Set GPS simulator option Off
3. If the value is still ON, you will have to do the following
4. Go back to home screen
5. View Map
6. Click on Speed area (lower right hand corner)
7. On the new screen, you will see speedometer
8. Hold your finger on speedometer for 10 sec and you should see diagnostic menu… EASY HA??
9. Find demo mode option and disable DEMO MODE
10. Now you will be able to find satellites

The question to Garmin is: wouldn’t it be better to put diagnostic menu just in Settings or allow to disable Demo mode from Home screen ?
Why do you spend money on support guys ?

Categories: English, Funny Tags: ,

Everything is negotiable

October 7, 2012 Leave a comment

Закінчив читати книжку про продавців та покупців, про ціни та знижки, про себе…..

Це я про “Everything is negotiable” (Gavin Kennedy).

Автор розказує про те, як себе вести на переговорах будучи покупцем або продавцем, розкриває, про такі здавалось би фундаментальні закони торгівлі. Саме цікаве, що ти це все підозрював, але ніяк не міг знайти доказів.Крім того впродовж книги ви зможете зрозуміти який з вас переговорщик. Ви будете проходити через поширені ситуації і вибирати той чи інший варіант рішення. В залежності від вибору ви будете ослом, вівцею, лисом або совою. Асоціації прекрасні🙂. Інколи в собі дуже розчаровуєшся😦

Мій результат:

40% – лисиця

30% – сова

21% – вівця

9% – осел

Ефект від книжки я отримав одразу після прослуховування першої глави. Там автор пропонував просту і дивну на перший погляд пораду – не погоджуватися на першу пропозицію. Так от – коли мені запропонували віддати свій паспорт, бо всі так завжди робили в тій ситуації, я не погодився. І нічого не сталося. Ми домовилися.

Я КАТЕГОРИЧНО НЕ РАДЖУ СЛУХАТИ КНИЖКУ БЕЗ ЗАПИСНИКА АБО В МАШИНІ.

Нажаль, я так і робив першу половину книги😦.

Тому нижче тільки невеликий список порад-нотаток

Тяжкий співрозмовник

погоджуйтесь на поступки тільки в замін на іншу поступку

поведінка тяжкого співрозмовника не повинна впливати на результат

сила не на стороні покупця чи продавця, вона просто в головах, неважно хто ти

Ціни

твердих цін не буває в природі

ви не отримаєте знижку, якщо не спитаєте

крaще домовлятися про скидку з босом, адже для нього це не велика втрата, порівнюючи з продавцем

просіть аксесуари

скидка для нового або додаткового 20%

яка скидка при оплаті налом ?

скільки ви скинете якщо я заберу все ?

скидка за рекомендацію або за не перший раз

завжди оспорюйте ціну

перестаньте думати про ціну в тих одиницях в яких говорить продавець

Переговори

ваші противники на переговорах рідко бувають такі страшні як вам здається

названа вами ціна завжди буде піддана сумніву

люди не купляють речі а купляють те для чього ці речі служать

якщо вас просять скинути ціну, то спитайте чому, і питайте аргументи

для цього пакета пропозиції – одна ціна, для другої ціни інший пакет

зниження ціни це останній крок

Не все то золото, що блищить

шикарні дикорації не для замовників а для вас, щоб вас залякати

якщо ви на когось чекаєте, то не читайте журнали з столика, а вирішуйте свої справи, спіть, читайте свою книжку

Усім раджу, і дякую Петру за референс!!!

Categories: Project management

В Болгарію на авто

July 20, 2012 Leave a comment

При виборі місця відпочинку цьогоріч ми вирішили зупинитися на Болгарії. Чули багато позитивних відгуків про сервіс, іжу та інші блага, за якими шукають туристи.
Ми одразу вирішили їхати машиною оскільки 20 годин в автобусі з 4 річною дитиною – не варіант.
Отож я почав планувати подорож.
Як виявилося в інтернеті є не багато докладних описів поїздки в Болгарію на авто. Досить гарно написано отут . А ось моя історія.
Отож

Вибір місця відпочинку:
Основним критерієм було жити в готелі в тихій парковій зоні на першій лінії. З дитиною – це ідеальний варіант. На booking.com знайшовся хороший варіант – готель LOTOS, що в золотих пісках. Власне готель є частиною комплексу Riviera, що знаходиться на початку золотих пісків. Цей комплекс чи не єдиний який саме на першій лінії, а не через дорогу. З харчування вибрали тільки сніданок.

Підготовка до поїздки:
Візи:
Для українців потрібна болгарська віза. Її оптимально робити через тур-агенції. Ціна візи 35 EUR. Турагенції просять від 10 до 30 EUR за свої послуги. В Івано-Франківску ми зробили візи по 45 EUR. Отож 45+45+10(дитина)=100 EUR. За 3 тижні ми отримали візи.

Зелена карта:
При виїзді закордон потрібно обовязково мати зелену карту на авто. Її роблять в будь-якому агенстві. Ціна в районі 250 грн.

Страхівка:
Від біди подалі ми вирішили взяти туристичну страхівку. Ціна 140 грн на 2 дорослих + дитина.

Маршрут:
Ми розглядали 2 маршрути:
1. Чернівці – Сучава – Констанса – Варна
2. Чернівці- Сучава – Бухарест – Джурджу – Русе – Варна
Вибрали 2 варіант, оскільки там з Румунії в Болгарію проїжджаєш через міст і не паришся з паромами, як в варіанті №1.

Поїхали:
Ввечері – заправка до повного баку і перед кордоном дозаправка. У нас дешевше.
В 4.30 ранку ми виїхали з Івано-Франвікська. 7.30 україно – румунський кордон.
На українській стороні 10 хв. На румунській 2 години (ЄС😦 ). Румуни чим тільки не займаються тільки не працюють. Все це затягнулося до перезмінки (з 8 до 9).

Тому на кордон раджу приїжджати до 6 ранку як мінімум. Тут же потрібно купити ровіньєтку (оплата за дороги). Коштує 7 EUR на 30 днів. Можна брати по 3 EUR на тиждень а потім ще раз по дорозі назад. Так можна зекономити 1 EUR🙂. Отож о 10 ми вїхали в Румунію.

ПДР в Румуній прості населений пункт 50, за населеним пунктом 90, автомагістраль 110. Перші 40 км всі так і роблять, а потім набридає і ти сідаєш на хвіст якомусь румуну і 50 перетворються в 80, а 90 в 130. Так їхати набагато приємніше. На 600 км румунських шляхів ми зустріли 4-5 поліцейських постів, так що варто бути уважним.
В Румунії обабіч дороги облаштовано багато столиків, тому можна зупинитися і перекусити канапками. Їсти в придорожніх кафе ми з дитиною не ризикували.
4 година – Бухарест. Його ради економії нервів та часу краще обїхати по обїздній або вночі або на вихідних. Я читав багато поганих відгуків про бухарестську об’їздну, але її, як я зрозумів тільки що поремонтували. Так що порівнюючи з нашою обїздною… та нема що порівнювати.

Перед Болгарією вирішили заправитися, бо в Болгарії бензин трохи дорожчий. Заправилися на Лукойл 95 бензином до повного баку.

І коли я платив карткою, в тьоті термінал попросив мій пінкод (якого я не памятаю, бо це перший раз за 2 роки мене його спитали). Мої пояснення, що для VISA його не обовязково вводити, якщо я підписую чек, на неї не справляли ніякого враження. Напевне через те що, а ні англійської а ні російською вона не знала. Вийшла не зручна ситуація – бензин в баку, а платити нема як. В пригоді стала $100 купюра, яка все порішала, тому варто мати біля себе ходові гроші ну і знати курс.

Болгарія:
6 година вечора – Джурджу – румунське місто на кордоні з Болгарією. Потрібно заплатити за переїзд через міст. Плата 6 EUR, на вихідні бонус – 8 EUR🙂

Болгарія – прикордонний пост, місто Русе. 10 хв і ми рушаємо далі. В Болгарії теж потрібно платити за дороги, хоча як на мене вони там гірші ніж в Румунії. Віньєтка на 14 днів коштує 12 EUR, купити можна на заправці.
Залишалося 300 км до золотих пісків і 2 години на фіналу євро. Тому ми вирішили заночувати в Русе. Мені сподобався готель Рига, що знаходиться на самому березі Дунаю. Вид з вікна просто шикарний. 500 грн напівлюкс 2+1 і парковка машини.

Всі рекомендують не міняти гроші на морі бо курс зазвичай нижчий. Тому ми вирішили обміняти валюту в Русе. Зранку ми встали і пішли в банк 1USD = 1.52 BGN. Уявіть собі наше здивування коли на золотих пісках ми побачили 1.57😦 .

Отож 100 км простих болгарських доріг та 200 км автобану і за 3 години ми на місці.

Житло:
Готель перевершив всі наші сподівання. Незважаючи на немалу для Болгарії ціну, комплекс рівєра просто порадував нас своїм затишком та сервісом. Чистий просторий пляж, чисті басейни, своя мінеральна вода, класна анімація.

На відміну від багатьох інших готелів у цьому була зручна та ПРОСТОРА парковка в тіні під деревами.
В золотих пісках також є платні парковки – 5 левів (1 долар) день. В іншому випадку якщо залишиш більше ніж на 2 години машину на дорозі (де парковка заборонена) то евакуатор швидко доставить її на ту ж парковку, але то вже зовсім інші гроші.

Їжа:
Ми очікували від Болгарії дешевої та смачної їжі. Але це напевні не про золоті піски. Тут такої їжі нема. Є смачна але по франківським ресторанним цінам. Напевно дешево це для москвичів🙂.
Отож харчувалися ми в кафешках. Вибирали місця для харчування довго і ретельно. В результаті зупинилися на двох – Кривата липа (біля готелю Боніта) та Екзотик (біля готелю амбасадор). Все інше буде просто дорожче.
Що варто спробувати : рибу (чорноморську акулу), пілешку (курячий суп), їх шопський салат. Такий обід обійдеться десь в 20 левів (13 USD). Випивки – Арьян (типу кефіру), вина, ракію та їх коньяк Пліска. Обід та вечеря плюс всякі морозива і тд. в середньому виходить 50 USD в день на сімю з двох дорослих плюс дитина.

Розваги – там їх просто мільйон. Десь 5-6 кілометрів базару, барів, аткакціонів, доскотек, величезний аквапарк.
Ми вибрали більш спокійний вид розваг – поїздки на машині в Варну (20 км). По-перше в супермаркеті можна скупитися, а по-друге Варна дуже гарне місто – є де погуляти. Єдина проблема в Варні це знайти парковку. З золотих пісків кожні 30 хв їздить автобус, тому можна і без авто.

12 днів пролетіло і ми повералися додому. Цього разу без ночівлі але з заїздом в Бухарест. Хотіли побачити славетний палац парламенту. В Болгарії ми заправилися і поїхали.

Переїзд мосту зі сторони Болгарії – 2 EUR і 30 хв очікування поки ромунський прикордонник почухає я…ця щоб хоча б сісти на робоче місце і почати щось робити.

Виїхавши з Болгарії о 8.30 з невеликою зупинкою в Бухаресті та 1.5 год та на кордонах, в Івано-Франківську ми були о 1.30 ночі

Отож як підсумок:
Туди і назад 2000 км.
Бензин – 210 USD
Їжа – 50 USD день
Ровіньєтка – 7 EUR
Віньєтка – 12 EUR
Плата за міст – 10 EUR
Візи – 100 EUR
Зелена карта та страхівка – 50 USD

Отож за 12 днів 1000 USD без готелю та сувенірів.

Гарного відпочинку!!!

Categories: Funny Tags:

IT Event Spring 2012

May 27, 2012 1 comment

ItEvent

Прийшла весна і знову майже вся івано-франківська IT спільнота зібралася на IT Event. Цього року конфереція проходила в новому приміщенні – університеті права ім Данила Галицького. Приміщення приємно вразило. Погодьтесь, що не завжди в університецьких аудиторіях можна знайти стаціонарний проектор.

На IT Event 2012 Spring прийшло понад 150 відвідувачів. Думаю число могло б бути більшим якщо б не велодень, який проходив у івано-франківську того дня. Думаю організаторам варто врахувати це на наступний раз.
Як і минулий раз доповіді проводилися на чотирьох сценах. Крім того кожна компанія робила свою презентацію для гостей. Правда презентації лишалися поза увагою адже не дуже було зрозуміло де і яку саме компанію представляють. Думаю, якщо б був мікрофон по якому можна було б робити такі оголошення – було б супер.

Щодо доповідей, як завжди було чотири тематичні лінії – розробка ПЗ, управління розробкою, тестування та доповіді які заставляють зупинитися і подумати хто ми такі чим займаємося і для чого. Стає зрозуміло, що при такому розмаїтті доповідей, зробити вибір надзвичайно складно.

Я прослухав три доповіді, оскільки на четвертій доповідав сам. Було дуже цікаво слухати Тараса Романіва, що розказував про засоби збереження та менеджменту відеоконтенту. Це для мене відкрило ще одну область програмного забезпечення, про яку я знав небагато.
Мене останнім часом дуже цікавить тема мобільних аплікацій, тому я не міг не піти до Романа Івасишина на розровідь про Android додаток для пошуку оптимально місця заправки для водіїв.

Третя доповідь була моя. Я розказав про реальний проект над яким ми зараз працюємо, розказав про всі етапи та про засоби які ми використовуємо на кожному з них. Правда цього разу я щось зовсім не розрахував з часом і друга половина доповіді вийшла трішки “галопом по європі”. Надіюся слухачам було цікаво. Тому якщо маєте фідбек або питання, пишіть на ruslan.seredyuk@gmail.com
Четверта доповідь була про менеджмент. Петро Порчук розказував, що потрібно робити менеджеру щоб привести проект та команду до успішного фінішу. Завжди цікаво отримати корисні поради, що працюють.

День пролетів надзвичайно швидко. 15 хв між доповідями проносилися миттєво. І от ніби тільки все почалося, як уже закриття. Ну і традиційно розіграш подарунків. Цікаво – але чомусь більшість призів виграли організатори🙂.
На афтепаті я цього разу не потрапив, але вже другий раз підряд я знайомлю наших чернівецьких гостей з франківськими пабами. Це починає ставати традицією, яка на може не подобатися.

Отож, дякую організаторам IT Event, всім хто долучилися і прийшли – ми чудово провели час!!! Чекаємо на Sport IT Event в червні.

Менеджимо цілі, а не тушимо пожежі

January 29, 2012 Leave a comment

А давайте  почнемо з загадки:

Яке  саме просте і водночас саме складне питання ?

Кому не терпиться взнати відповідь, вам в кінець статті….

А тепер ліричний відступ:

Недавно, працюючи весь час над “гасінням пожеж”, я зупинився і зрозумів, що більшість з цих них не виникли б, якщо б люди розуміли для чого вони роблять ту чи іншу роботу. Коли ми розуміємо, яка справжня мета задачі над якою ми працюємо, все стає ясно і просто. І тут важко нафакапити (хоча завжди можна)….

Коли команда працює над списком задач (наприклад будує стіну), не завжди є час зупиниися і перевірити чи справді вони будують котедж. І через деякий час, коли всі починають помічати, що виходить 9 поверховий будинок, вам як менеджеру приходиться тушити пожежі…

А чому так стається? Тому що в рутині команда забула, для чого вони це роблять, тому що в роздягалці, чи в курилці не висів маленький клаптик паперу, де б було зображено котедж і щасливу сім’ю, що в нього вселилася.

Так і в IT… Задача менеджера час від часу зупиняти команду і нагадувати їй, для чого вони це роблять, яка мета… А краще, щоб всі завжди бачили мету, проходили повз неї кожен день….

Ще один нюанс. Ми можемо споглядати свою мету кожен день, але це може і не приблизити нас до неї. Тому ще одна задача менеджера зрозуміти, що кожен член команди думає про мету, і що кожен особисто зробив, щоб наблизити нас до мети…

Це дуже хороша пігулка від непотрібних проекту задач, перепрацювань та інший прикрощів, що можуть вас спіткати….

Як це роблю я….

У нас є Kanban дошка, біля якої тривають наші статус мітинги. Біля дошки у нас є список цілей ітерації та інформація про те хто, що думає на тему досягнення тієї чи іншої цілі. Ідея звичайно не нова. Деталі можна почерпнути отут

Яким чином ми аналізуємо нашу впевненість в досягненні цілі.
Раз на тиждень ми пробігаємось по наших цілях і аналізуємо їх на предмет досягнення: точно досягаємо, можливо, навряд чи, забудьте про це. І відповідно говоримо про те, на чому базуються наші думки.
Якщо видно, що ми не впевнені – відповідно думаємо, що потрібно зробити, щоб цю невпевненість усунути. Так зявляються нові задачі….

Отож для чого все це:

1. Маючи чітко виписані цілі і рівень впевненості на початку проекту ви зможете більш ретельно запланувати скоуп робіт

2. Команда буде працювати в одному напрямку (на досягнення мети проекту)

3. Комадна буде мотивована, бо розумітиме для чого всі ці задачі (інколи нецікаві).

4. Гасіння пожеж буде займати менший відсоток вашого часу

5. В кінці ітерації чи проекту ви зможете оцінити чи проект справді був вдалий


Ну от, а тепер відповідь на загадку

Відповідь – це питання “А ЧОМУ”.

Воно просте, тому що це одне з перших питаннь, яке задають вам діти. А складне тому, що на нього завжди не просто знайти відповідь, або сама відповідь не є простою.

Висновок:
Частіше питайте себе, а чому я роблю ту чи іншу роботу і аналізуйте чи те, що ви робите наблизить вас до ваших цілей.